Подвійні стандарти

Високопоставлена торгова делегація США, судячи з усього, повернулася із поїздки в Китай з пустими руками. Цей результат, навряд чи є дивним, враховуючи масштаби та односторонній характер вимог США. Американці домагались повної переробки промислової політики та правил інтелектуальної власності в Китаї, одночасно просивши уряд країни утримуватися від будь-яких контрмір проти запропонованих Трампом односторонніх податків на китайський експорт.

Це не перша торгова суперечка з Китаєм, і вона буде не останньою. Глобальний торговий порядок останнього покоління (з моменту створення Світової торгової організації в 1995 році) спирається на ідею, що в режимах регулювання у всьому світі конвергенція відбудеться. Зокрема, очікувалося, що Китай стане більш західним у своїх методах управління економікою. В реальності ж продовжуюча дивергенція економічних систем стала родючим ґрунтом для торговельних розбіжностей.

У Китая та інших країн є важливі причини протистояти будь-якому тиску, що намагається підкорити їх шаблонам, які нав’язують лобі експортерів США. Справа в тому, що феноменальний успіх глобалізації в Китаї пояснюється в рівній мірі як його неортодоксальною та творчою промисловою політикою, так і економічною лібералізацією. Вибіркові заходи захисту, кредитні субсидії, державні підприємства, норми використання вітчизняних комплектуючих, вимоги трансферу технологій – все це зіграло важливу роль у перетворенні Китаю в той потужний промисловий центр, який він сьогодні є. Нинішня стратегія Китаю – ініціатива «Зроблено в Китаї 2025» – спрямована на підвищення статусу країни до рівня розвинених країн, спираючись на вже досягнуті результати.

Той факт, що чимало заходів китайської політики порушують правила Світової організації торгівлі, цілком очевидний. Але ті, хто глузливо називає Китай “торговим шахраєм”, повинні задуматися ось про що: а чи зміг би Китай диверсифікувати економіку і рости такими швидкими темпами, якби він став членом СОТ не в 2001 році, а раніше, або якби він по-рабськи підкорився правилам СОТ після вступу до цієї організації. Іронія в тому, що багато хто з тих же самих коментаторів, не вагаючись, вказують на Китай як на ідеальний приклад, що підтверджує користь глобалізації. У цьому випадку вони зручно забувають про те, як Китай нехтує сучасними правилами глобальної економіки.

Китай грає в глобалізацію за правилами, які ми можемо назвати правилами Бреттон-Вудса. Це був набагато більш поблажливий режим, який керував світовою економікою на початку післявоєнного періоду. Як мені одного разу пояснював один китайський чиновник, стратегія в тому, щоб відчинити вікно, але поставити на нього сітку. У країну надходить свіже повітря (іноземні інвестиції і технології), але при цьому шкідливі елементи залишаються зовні (волатильні потоки капіталу і руйнівний імпорт).

Більш того, торгові методи Китаю не сильно відрізняються від тих, які історично використовували всі розвинені країни, коли вони наздоганяли один одного. Одна з головних претензій США до Китаю: ця країна систематично порушує права інтелектуальної власності з метою вкрасти чужі технологічні секрети. Але в XIX столітті позиція США щодо технологічного лідера того часу – Великобританії – була такою ж, у якій зараз знаходиться Китай по відношенню до США. Америка чинила з торговими секретами британських промисловців так само, як сьогодні Китай чинить з американськими правами на інтелектуальну власність.

Нові текстильні фабрики Нової Англії відчайдушно потребували технологій, тому вони докладали максимум зусиль для крадіжки британських креслень і переправлення в країну досвідчених британських майстрів. У США діяло патентне право, але воно захищало тільки громадян США. Як висловився один історик американського бізнесу, американці «теж були піратами».

Будь-який розумний режим міжнародної торгівлі повинен починатися з визнання, що обмежувати політичний простір держав, що дозволяє їм створювати власні економічні та соціальні моделі, нереально і небажано. Рівень розвитку, цінності, траєкторія історичного розвитку – все це виявляється занадто різним, щоб всі країни світу можна було втиснути в певну модель капіталізму. В одних випадках політика, що проводиться всередині країни, буде повертатися бумерангом, відлякуючи іноземних інвесторів і збіднюючи її економіку. А в інших випадках вона буде сприяти економічній трансформації та скороченню бідності, як це сталося у величезних масштабах в Китаї і принесло вигоду не тільки економіці цієї країни, а й споживачам в усьому світі.

Від міжнародних правил торгівлі, які є результатом найважчих переговорів між представниками різних інтересів (перш за все, інтересів корпорацій та їхніх лобістів), не можна очікувати чіткої відмінності між цими двома варіантами обставин. Країни, які проводять збиткову політику, яка погіршує їх перспективи розвитку, завдають величезної шкоди самим собі. Якщо стратегія країни є хибною, через неї можуть постраждати й інші країни; найвищу ж ціну заплатить економіка тієї держави, яка реалізує таку стратегію. І це достатній стимул для урядів не проводити помилкову політику. У свою чергу, уряди, що занепокоєні передачею критично важливих технологічних ноу-хау іноземцям, вільні вводити правила, які забороняють компаніям країни інвестувати в іноземні активи, або ж обмежувати купівлю вітчизняних фірм іноземними.

Чимало ліберальних коментаторів в США вважають, що Трамп правильно вчиняє, зайнявшись Китаєм. Вони заперечують лише проти його агресивних, односторонніх методів. Однак факт в тому, що зовнішньоторговельна програма Трампа мотивована вузьким меркантилізмом, який ставить інтереси американських корпорацій вище інтересів всіх інших. У ній не спостерігається ніякого інтересу до політики, яка дозволила б поліпшити глобальну торгівлю для всіх. Подібну політику слід починати з «золотого правила» будь-якого торгового режиму: не вводити проти інших країн обмежень, з якими ви б не погодилися, опинившись на їх місці.

Автор: Дені Родрік, професор в International Political Economy at Harvard University’s John F. Kennedy School of Government

Джерело: Project Syndicate

«Come on!» – доклад Римского клуба 2017»
"Римский клуб представил новый доклад «Come On! Капитализм, близорукость, население и разрушение планеты», приуроченный к своему полувековому юбилею. Потенциально, это один из..."

«Тут вони на полюванні – їм не до країни», або PR як головний акцент»
"Виклики для нашої держави і для нашої спільноти. Перший момент – це втрата людського ресурсу. Англійці їздять по світу за пошуком місць роботи. Поляки їдуть до Англії, заміща..."

Культура смерті в українському суспільному житті»
"Великий антрополог Клод Леві-Стросс, який досліджував в 30-і роки минулого століття життя диких індіанських племен в джунглях Бразилії, так описував психофізіологічний механі..."

Доктор Дурнев как пример регресса в украинском политическом маркетинге»
"В своих текстах я неоднократно поднимал вопрос о медиатизации политики, современных тенденциях и актуальном положении дел в украинском политическом маркетинге. Данная тема яв..."